Із глибоким сумом повідомляємо, що 29 грудня 2025 року, після важкої хвороби, на 74-му році життя пішов із життя видатний український вчений-ветеринар, талановитий організатор науки, заслужений працівник сільського господарства України, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України Анатолій Федорович Ображей.
Анатолій Федорович народився 1 січня 1952 року в селі Семиходи Чорнобильського району Київської області. Після завершення середньої школи він вступив до Української сільськогосподарської академії (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), де на ветеринарному факультеті здобув фах ветеринарного лікаря (1974 р.).
Трудову діяльність розпочав у 1974–1976 роках як завідувач відділу Київського обласного об’єднання «Зооветпостач». З 1977 по 1992 рік працював у лабораторії мікотоксикології Українського науково-дослідного ветеринарного інституту (нині – Інститут ветеринарної медицини НААН), де пройшов шлях від наукового співробітника до провідного наукового співробітника та завідувача сектору. У 1992–1994 роках обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Київського філіалу Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок. З 1994 року – заступник директора, а з 1995 по 2011 рік – директор Інституту ветеринарної медицини НААН.
Наукова кар’єра Анатолія Федоровича була яскравою та плідною. У 1986 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Патулін – виділення, ідентифікація, визначення в кормах і токсична дія на свиней». У 1989 році отримав вчене звання старшого наукового співробітника, а в 1999 році був обраний членом-кореспондентом НААН України за відділенням ветеринарної медицини та зоотехнії.
Його наукові розробки мали велике практичне значення: технології виділення, ідентифікації та виготовлення мікотоксинів, обґрунтування максимально допустимих рівнів у кормах, методи визначення мікотоксинів у біосубстратах, системи контролю якості кормів, діагностики та профілактики мікотоксикозів. В останні роки життя вчений проводив молекулярно-генетичні дослідження збудників бешихи свиней, вперше виявив штам з природною інерцією в гені spaA, на основі якого створено унікальну інактивовану емульсійну вакцину проти цієї хвороби. Також ним започатковано використання препаратів на основі ефірних олій для санації приміщень у присутності тварин.
Анатолій Федорович – автор понад 210 наукових праць, серед яких 7 монографій і наукових збірників, 1 словник, 1 підручник та міжнародний стандарт з визначення токсичності зерна фуражного, продуктів його переробки та комбікормів. Він є співавтором 3 вакцин, 3 хіміотерапевтичних і 3 діагностичних препаратів, 16 технічних умов та державних стандартів, 48 нормативно-технічних документів. Має 29 авторських свідоцтв і патентів та 3 раціоналізаторські пропозиції. Під його керівництвом підготовлено 3 кандидатів наук.
За багаторічну плідну працю Анатолій Федорович удостоєний високих нагород: заслужений працівник сільського господарства України, ювілейна медаль «До 1500-річчя Києва», медаль «За трудову відзнаку», знак Пошани Міністерства аграрної політики України, лауреат Премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці», дві Подяки Кабінету Міністрів України та одна – Київської міської державної адміністрації.
Багато років був членом фармакологічної комісії та колегії Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, а також головним редактором наукового бюлетеня «Ветеринарна біотехнологія».
Світла пам’ять про Анатолія Федоровича житиме в колективі Інституту допоки він існуватиме. Родині, близьким, друзям та колегам хочемо висловити щире співчуття в цій важкій втраті доброї та чуйної людини, талановитого вченого, мудрого керівника.
Вічна та світла пам’ять!
Прощання з Анатолієм Федоровичем відбудеться 31 грудня 2025 року о 10:30 за адресою: вул. Васильківська, 6, с. Новосілки, Києво-Святошинський район, Київська область.
Ukrainian
English