Історія інституту

Інститут ветеринарної медицини Національної Академії аграрних наук України (до 4 травня 1992 року мав назву – Український науково-дослідний ветеринарний інститут) був створений у м. Києві 1977 року на базі філії Українського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії (якою керував з 16 вересня 1968 року кандидат ветеринарних наук Г.Ф.Бондаренко) відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 351 від 04.07.1977 року.

Першим його директором було призначено член-кореспондента ВАСГНІЛ і УААН, Заслуженого діяча науки і техніки України, професора, доктора ветеринарних наук Анатолія Івановича Собка, який понад 20 років очолював Інститут і був керівником лабораторії вірусології (1977-1993 рр.), створеної наказом № 47 від 14.04.1977 року. Лабораторія вірусології започаткувала свою роботу ще раніше, як структурний підрозділ філії УНДІЕВ.

Перший керівник лабораторії вірусології — член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, професор, доктор ветеринарних наук Собко Анатолій Іванович

Професор Собко А.І., відомий у світі вчений, стояв у витоках таких важливих проблем ветеринарної науки, як інфекційна патологія свиней, ящур сільськогосподарських тварин, дослідження асоціацій вірусів і бактерій. Більшу частину свого життя він присвятив ветеринарній вірусології, формуванню і втіленню у ветеринарну практику нових ідей та розробок, організації науки, її розвитку й процвітанню. Виконані Собком А.І. глибокі фундаментальні дослідження дали можливість розробити комплекс клініко-лабораторних методів і створити більш ніж 30 біологічних препаратів для діагностики і профілактики вірусних і бактеріальних захворювань тварин, більшість з яких були нагороджені золотими та срібними медалями ВДНГ, міжнародних виставок та підтверджені патентами. Собком А.І. було опубліковано понад 130 статей, видано 5 монографій, отримано 50 авторських свідоцтв, патентів. Під редакцією Собка А.І. у В’єтнамі видано довідник з хвороб свиней.

6 липня 1977 року був виданий наказ №1 по Українському науково-дослідному ветеринарному інституту, підписаний директором Собком А.І., про те, що у відповідності до Постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки на новоутворений Інститут, у т.ч. і лабораторію вірусології, покладені завдання з проведення наукових досліджень за основними напрямами:

• розробка і впровадження заходів з охорони промислових тваринницьких комплексів і спеціалізованих господарств від занесення інфекційних захворювань;
• розробка засобів і методів діагностики хвороб в умовах великої концентрації тварин;
• розробка засобів профілактики інфекційних хвороб тварин;
• розробка нових методів лікувально-профілактичних обробок тварин;
• виробництво для потреб тваринництва республіки малих серій нових специфічних засобів боротьби з інфекційними захворюваннями.

В Інституті було розроблено Положення про науково-дослідну діяльність лабораторії вірусології, її підпорядкування, структуру, склад наукових співробітників, а також профіль роботи і основні завдання.

Основним напрямом досліджень лабораторії вірусології, відповідно до Положення, є вивчення інфекційних хвороб тварин вірусної етіології, розробка методів їх діагностики і засобів активної профілактики. Виходячи із основного завдання, лабораторія займається удосконаленням методів виділення і ідентифікації вірусів – збудників хвороб тварин, вивченням морфології, фізико-хімічних і імунологічних властивостей вірусів – збудників хвороб тварин, вивченням патогенезу і імуногенезу вірусних інфекцій, розробкою методів промислового культивування вірусів, що використовуються для виготовлення діагностичних і вакцинних препаратів, розробкою схем диференціальної діагностики вірусних хвороб тварин, розробкою технології виготовлення, контролю і застосування живих вірус-вакцин, створенням музею еталонних і епізоотичних штамів вірусів – збудників хвороб тварин, відбором і підготовкою виробничих штамів вірусів для виготовлення діагностичних і вакцинних препаратів, вивченням ефективності хіміотерапевтичних препаратів для лікування і профілактики вірусних хвороб тварин, вивченням епізоотичної ситуації, прогнозування та розробкою попереджуючих заходів щодо інфекційних хвороб тварин.

У лабораторії функціонували мобільні групи, що виїздили на складні спалахи інфекційних хвороб у тваринницькі господарста по території всього Радянського Союзу (д.в.н., проф.. Собко А.І., д.в.н. Станчеус А.П., д.в.н. Прискока В.А., к.в.н. Кучерявенко О.О., к.б.н. Кучерявенко О.О., к.в.н. Вабіщевич Ф.С., Хоменко В.Г., Макаренко О.В., Манзій К., Матузенко М. та ін.). Завдяки таким виїздам Інститут поповнювався колекцією патогенних вірусів, які за розробленими технологіями надалі слугували основою для створення вакцин. Розроблені та виготовлені співробітниками вакцини завдяки мобільним групам з успіхом впроваджувались  у ветеринарну практику, апробовувались нові схеми попередження та іррадікації вірусних інфекцій тварин.

Лабораторія виконує широкий спектр робіт з мікробіологічних, біохімічних, серологічних, діагностичних досліджень у всіх випадках підозри на захворювання тварин вірусними інфекціями; надає консультативні послуги щодо використання результатів лабораторних досліджень у ветеринарній практиці.

За 35 річний період після Собка А.І. цим підрозділом керували:

• кандидат ветеринарних наук Вабіщевич Ф.С. (17.05.1993 – 5.05.1997),
• доктор ветеринарних наук, професор Старчеус А.П. (17.06.97 – 1.06.2004),
• доктор ветеринарних наук Синицин В.А. (1.06.2004– 31.12 .2010 р),
• доктор ветеринарних наук Клестова З.С. (з 1.01.2011 — по цей час).

За період існування лабораторії вірусології, шляхом її поділу, були створені окремі наукові підрозділи Інституту – лабораторія діагностики (1980 р.), лабораторія культур клітин, технології культивування вірусів, лабораторія з вивчення технології виготовлення інактивованої вакцини проти класичної чуми свиней (1988 р.) та інші.

З 1980 року по 1984 рік в лабораторії вірусології виконував функції завідувача лабораторії кандидат ветеринарних наук Кучерявенко Олександр Олександрович. З 1984 року по 1986 рік виконував функції завідуючого лабораторією кандидат біологічних наук Кучерявенко Олексій Олександрович.

Крім того, в лабораторії вірусології були створені, функціонували та виконували наукові завдання сектори:

• сектор електронної мікроскопії;
• сектор з вивчення трансмісивного гастроентериту свиней (ТГС);
• сектор з вивчення генетичної резистентності тварин до інфекційних захворювань;
• сектор з вивчення ентеровірусних гастроентеритів свиней;
• сектор патології та терапії інфекційних захворювань;
• сектор гнотобіології;
• сектор інтерферону.

Сектор електронної мікроскопії під керівництвом кандидата медичних наук Купчинського Л.Г. (16.11.77 – 1.10.97)

Основні напрями: розробка експрес-ідентифікації вірусів, у тому числі коронавірусів, ентеровірусів, ротавірусів тварин для швидкої діагностики вірусних гастроентеритів свиней, грипу тварин, каліцівірусів та ін., а також розробка методів профілактики та боротьби з ними.

Проводився науковий пошук способів культивування та концентрування вірусів, виявлення бактеріально-вірусних взаємодій та інші.

Сектор з вивчення ентеровірусних гастроентеритів свиней під керівництвом кандидата медичних наук В.Н. Тацької (з 1993 р.)

Основні напрями: вивчення етіології діарейних захворювань свиней, виділення і ідентифікація вірусів – збудників ентеровірусного гастроентериту свиней, розробка засобів специфічної профілактики і боротьби з ентеровірусними гастроентеритами свиней. Вивчення ентеровірусів, що спричиняють патологію репродуктивної функції свиней, так званий синдром SMEDI. Розробка “Набору для діагностики ентеровірусних захворювань свиней із синдромом SMEDI” та вакцин проти ентеровірусних гастроентеритів свиней.

Сектор патології та терапії інфекційних захворювань під керівництвом кандидата медичних наук В.Г. Квачова (з 1993 р.)

Основні напрями: створення і вдосконалення методичної бази вивчення клітинного імунітету у свиней та інших видів тварин, дослідження клітин-попередників в імунокомпетентній системі, а також створення тестів для їхньої комплексної оцінки з трансформаційних і функціональних характеристик. Дослідження системи мононуклеарних фагоцитів і їхніх гематогенних попередників як передової ланки захисту організму від патогенів, розпізнання та індукції імунної відповіді.

Сектор з вивчення генетичної резистентності тварин до інфекційних захворювань під керівництвом кандидата біологічних наук З.С. Клестової (з 1.07.1993 р.)

Основні напрями досліджень: сприяння збереженню здоров’я та генофонду продуктивних тварин України в умовах наслідків техногенної катастрофи (Чорнобиль), проведення діагностики та профілактики імунологічних та цитогенетичних порушень, викликаних радіонуклідами та інфекційними агентами (в тому числі польовими патогенними штамами мікроорганізмів), проведення порівняльної оцінки генетичної резистентності існуючих порід та ліній сільськогосподарських тварин та птахів до інфекційних захворювань, розробка протективних та антимутагенних засобів, розробка нових методів генетики та біотехнології, виявлення впливу профілактичних засобів (в тому числі живих та інактивованих вакцин) на стан геному тварин, розробка безпечних для геному клітин тварин профілактичних препаратів, застосовуваних у ветеринарній практиці.

Сектор з вивчення трансмісивного гастроентериту свиней (ТГС) під керівництвом кандидата ветеринарних наук Ф.С.Вабіщевича (з 1.02.1991 р.)

Основні напрями досліджень: виділення та ідентифікація мікроорганізмів, у тому числі вірусів з патологічних матеріалів хворих тварин; розробка, випробування, виготовлення та впровадження в практику імунобіологічних препаратів; дослідження фізико-хімічних властивостей штамів коронавірусу свиней; виготовлення вакцинних препаратів проти ТГС.

Сектор гнотобіології під керівництвом доктора ветеринарних наук Волинця Л.К. та старшого наукового співробітника Макаренка О.В. (9.09.91-15.05.95)

Основні напрями: організація технологогії отримання і вирощування тварин-гнотобіотів (поросят-гнотобіотів), вільних від патогенної мікрофлори (ВПФ), виготовлення та контроль за гнотобіологічною апаратурою, визначення статусу ВПФ у поросят, вивчення способів годівлі поросят-гнотобіотів і ВПФ в різні періоди вирощування, що дало можливість досить суттєво підняти методичний рівень і достовірність досліджень при вивченні патології у свиней.

Сектор інтерферону під керівництвом Карася О.Я. (з.11.05.92)

Основні напрями: створення серії препаратів інтерферонів та лікувально-профілактичних засобів проти інфекційних хвороб тварин та птиці на основі фактору переносу (інтерферон спленоцитарний для свиней та великої рогатої худоби, аеронафек, пегнафек – препарат дезінтоксикаційної та імуностимулюючої дії та інш.).

Лабораторія культур клітин під керівництвом кандидата ветеринарних наук Субаєва Г.Х., кандидата біологічних наук Кучерявенка Олексія Олександровича (…)

Основні напрями: отримання і вирощування первинних культур клітин із різних тканин (органів) тваринного походження, чутливих до вірусів свиней, а також ведення перещеплюваних культур клітин, застосування яких у лабораторії вірусології дало можливість проводити успішну роботу з виділення, ідентифікації вірусів, діагностики і профілактики вірусних інфекцій, в тому числі виготовлення вакцинних та діагностичних препаратів.

Лабораторія з вивчення технології виготовлення інактивованої вакцини проти класичної чуми свиней під керівництвом доктора ветеринарних наук Прискоки В.А. почала свою діяльність з 1988 року.

Основні напрями: вивчення біологічних властивостей вірусу класичної чуми свиней різних штамів; підбір оптимальних штамів ВКЧС для виготовлення інактивованої вакцини; розробка способу культивування тваринних клітин, чутливих до вірусу класичної чуми свиней; розробка технології виготовлення інактивованої вакцини проти КЧС з культурального вірусу та перевірка її імуногенних властивостей на тваринах; провести випробування інактивованої вакцини щодо високопатогенного штаму ВКЧС “Ши-Минь”, розроблення нормативно-технічної документації на виготовлення інактивованої вакцини проти КЧС. Було створено інактивовану вакцину проти класичної чуми свиней за розробленою технологією.

Забезпечення стійкого ветеринарного благополуччя тваринництва значною мірою залежить від своєчасної діагностики захворювань шляхом використання нових сучасних методів діагностики. А тому, в 1980 році на базі лабораторії вірусології був створений окремий підрозділ – лабораторія діагностики. Завідувачем лабораторії був призначений доктор ветеринарних наук А.П.Старчеус (1980 – 2004 рр.)

Одним з актуальних напрямів лабораторії діагностики було:

проведення діагностики вірусних захворювань свиней відомими методами та

розробка нових методів, виділення і ідентифікація збудників, розробка препаратів для діагностики вірусних захворювань свиней.

Співробітники лабораторії діагностики постійно проводили епізоотологічне обстеження свинопоголів’я, масові ретроспективні серологічні дослідження, вивчали клініку захворювань, проводили біопроби, вивчали патологоанатомічні зміни у загиблих тварин різних вікових груп, із органів яких було ізольовано понад 50 збудників інфекційних захворювань.   Вивчення біологічних і фізико-хімічних властивостей ізолятів, серологічна та електронно-мікроскопічна їх ідентифікація дозволили встановити, що етіологічними агентами гастроентеритів у свиней в умовах спеціалізованих господарств і комплексів є корона-, ентеро- і ротавіруси. Була встановлена особлива роль ентеро- та ротавірусів, які викликали в асоціації масові захворювання та загибель новонароджених поросят. На поросятах-гнотобіотах було вивчено комплекс патоморфологічних змін при ротавірусній хворобі свиней, яка характеризована як катарально- десквамативний ентерит. Враховуючи складну, найчастіше асоційовану етіологію гастроентеритів свиней, подібність клінічних проявів і патоморфологічних змін, були розроблені і удосконалені методи лабораторної діагностики і диференціації діарейних захворювань свиней. Проведена значна робота по вивченню патогенезу, розробці та впровадженню нових більш ефективних методів діагностики трансмісивного та ентеровірусного гастроентеритів свиней (ТГС, ЕВГС), ротавірусної та парвовірусної інфекції свиней. В результаті проведених досліджень, виділено та ідентифіковано віруси, що викликають масові захворювання свиней діареями, розроблені нові методи та засоби діагностики ТГС та ЕВГС – реакція нейтралізації, реакція зв’язування комплементу для діагностики ЕВГС та діагностичний набір для діагностики парвовірусної інфекції свиней.

Розробки лабораторії були завершені необхідною нормативно-технічною документацією на 5 діагностичних наборів (технічні умови, інструкції по виготовленню та контролю, настанови по застосуванню), які затверджені та впроваджені у виробництво для виявлення трансмісивного, ентеро- та ротавірусного гастроентеритів, а також парвовірусної хвороби свиней.

В 1990 р. при лабораторії діагностики було створено сектор імуноферментного аналізу під керівництвом кандидата ветеринарних наук Синицина В.А.

Основні напрями роботи сектору: розробка експрес-методів іагностики інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин на основі методу імуноферментного аналізу (ІФА); розробка методів хроматографічного аналізу для ідентифікації збудників хвороб, очищення і концентрування антигенів, що використовуються при постановці ІФА; одержання імунних діагностичних сироваток і фракціонування імуноглобулінів, альбуміну, виготовлення імунопероксидазних кон’югатів. Розроблена технологія виробництва діагностичних препаратів для методу ІФА при класичній чумі свиней, хворобі Ауескі, ТГС, ентеро- і ротавірусній хворобі, хворобі Тешена, трихінельозі свиней, сальмонельозі. А також організовано промислове виробництво діагностичних наборів для ІФА. Розроблено високотехнологічний метод очищення та концентрування вірусів, одержано високоактивні та специфічні сироватки крові тварин, придатні для постановки реакції ІФА, одержано активні імунопероксидазні, антиентеровірусні та антисвинячі кон”югати, розроблено твердо фазний метод ІФА для виявлення специфічних антитіл до вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней та вірусу хвороби АУЕСКІ, розроблено технологію одержання очищених та концентрованих антигенів збудників бешихи та трихінельозу свиней, розроблено спосіб хроматографічного одержання високоочищеного альбуміну із сироваток крові ВРХ для реакції ІФА, розроблено метод ІФА для прижиттєвої діагностики трихінельозу свиней, відпрацьовано параметри постановки реакції та проведено випробування методу в виробничих умовах.

Вперше в Україні були проведені широкі дослідження щодо діагностики хвороб тварин методом ІФА (ELISA). При цьому встановлена висока чутливість та специфічність тест-системи та кореляція результатів ІФА з існуючими лабораторними методами. Вперше показана принципова можливість використання методу ІФА для вивчення показників напруги імунітету, відпрацьовано рівень титрів специфічних антитіл у сироватках крові свиней, що щеплені різними вакцинами проти класичної чуми, бешихи свиней з подальшим контрольним зараженням.

У секторі було виконане наукове завдання:

1991-1995 роках:

• “Розробити методи діагностичного аналізу бактерійних та вірусних інфекцій, удосконалити виготовлення імуноферментних діагностиків на базі одержання хроматографічно очищених біопрепаратів”;

В лабораторії вірусології створено і впроваджено у ветеринарну практику вакцини проти трансмісивного, ротавірусного, ентеровірусного (викликаного 6, 7, 8 серотипами ентеровірусу свиней) гастроентеритів свиней.

Вакцини розроблялись на основі виділених в свинарських господарствах у період масових спалахів гастроентеритів вірусних ізолятів, частина з яких після вивчення їхніх фізико-хімічних властивостей, пройшовши процес атенуації в культурі клітин, стали відповідати параметрам вакцинних штамів. Так, у 1977 р. був ізольований штам УНІВІ, віднесений до 6-ї серогрупи ентеровірусів свиней за класифікацією Derbyshire J.(1982), у 1979 р.- штам “386/79” — 8-ї серогрупи, пізніше “П15/91” – 7-ї серогрупи. Також у лабораторії вірусології к.в.н. Вабішевичем В.С. було виділено від хворих поросят вірус трансмісивного гастроентериту свиней штам “П 1439/81”. Всі розроблені, створені та напрацьовані в лабораторії вірусології вакцини пройшли в свинарських господарствах широке виробниче випробування і масово впроваджені у практику, що дозволило попередити вірусні інфекції та отримати значний економічний ефект, забезпечивши державі збереження коштів. Крім цього, співробітники лабораторії вірусології є співрозробниками вакцини проти КЧС, парвовірусної хвороби та ін.

У 2004 р. в ІВМ УААН, в результаті реорганізації, сталось об’єднання двох лабораторій (діагностики і вірусології) та була сформована, таким чином, одна об’єднана лабораторія вірусології і діагностики під керівництвом доктора ветеринарних наук Синицина В.А. Метою роботи лабораторії стали фундаментальні розробки щодо закономірностей перебігу респіраторних хвороб коней, а також створення науково-теоретичних підходів для їх діагностики на основі сучасних біотехнологічних методів.   Проведено серологічний моніторинг та епізоотологічні дослідження в Україні щодо грипу коней, вірусного артеріїту коней (ВАК) та ринопневмонії коней. Підібрані культури клітин для репродукції вірусу артеріїту коней, ринопневмонії та оптимізовано параметри їх культивування. Визначена можливість застосування ПЛР-методу для діагностики ринопневмонії коней та ВАК. Виготовлено лабораторний зразок набору для діагностики ВАК і ринопневмонії коней мікрометодом в реакції нейтралізації. Розроблено метод ІФА для серологічної діагностики грипу коней.

Наукові дослідження в лабораторії вірусології і діагностики щодо респіраторних хвороб коней проводили в ІФА, РТГА, РДП, РН макро- та мікрометодом в культурі клітин, ПЛР.

Виконання державних наукових проектів

За державними науково-дослідними завданнями і темами, затвердженими УААН та Міністерством сільського господарства України, в лабораторії вірусології проведені наукові дослідження і розробки, серед яких виконані:

у період 1977-1980 років:

• “Усовершенствовать существующие и разработать новые эффективные методы и средства борьбы с инфекционными болезнями свиней” (1976-1980 рр. — № 79005144);
• “Создать вакцину и разработать технологию энтеральной иммунизации свиней против желудочно-кишечных заболеваний в свиноводческих промышленных комплексах Украинской ССР” (1979-1983 рр.) — №9067813;
• “Разработать методы и средства профилактики желудочно-кишечных заболеваний у свиней (колибактериоз и трансмиссивный гастроэнтерит”);
• “Разработать методы диагностики и средства профилактики болезней свиней, обусловленных ассоциациями бактерий и вирусов в условиях комплексов. Представить в Минсельхоз СССР методические указания по их применению и технологические регламенты по производству диагностикумов и вакцин”;
• “Изучить краевую эпизоотологию ящура, усовершенствовать меры его профилактики и разработать методы прогнозирования по этому заболеванию в Украинской ССР”.

у період 1980–1987 років:

• “Разработать ассоциированную вакцину против корона- и энтеровирусного гастроэнтерита свиней, определить схему ее применения”;
• “Пошук вакцинних штамів вірусного (трансмісивного) гастроентериту свиней з метою створення засобів специфічної профілактики захворювання” (1981-1983) — №0182. 9012427;
• “Подготовить вакцинный штам энтеровируса свиней и изучить его биохимические и физико-химические свойства”;
• “Изучить патогенез, разработать и внедрить эффективные методы диагностики вирусного (трансмиссивного) гастроэнтерита свиней, выдать Минсельхозу СССР соответствующие рекомендации”;
• “Разработать и внедрить усовершенствованную вакцину против трансмиссивного гастроэнтерита свиней”;
• “Створити асоційовану вакцину проти корона- та ентеровірусних гастроентеритів свиней, розробити схему її застосування” (1983-1987).

у період 1987-1992 років:

• “Вивчити епізоотологію найбільш поширених інфекційних захворювань свиней, розробити сучасні методи діагностики, профілактики та терапії”;
• “Вивчити механізм параімунітету, розробити засоби та методи параімунної стимуляції для підвищення ефективності профілактики та лікування найбільш важливих захворювань сільськогосподарських тварин”;
• “Створити та освоїти виробництво набору вакцин проти трансмісивного гастроентериту та ротавірусної інфекції свиней” (1986 -1992) — № 0187.0 076236;
• “Разработать и внедрить инактивированную вакцину против вирусного трансмиссивного гастроэнтерита свиней. Изготовить и испытать опытно-промышленную партию вакцины и выдать исходные требования на проектирование промышленного производства. Изготовить первую партию вакцины в условиях промышленного производства” (1986-1990) — № 0187.0 076235;
• “Изготовить и испытать опытно-промышленную партию набора вакцин и выдать исходные требования на проектирование промышленного производства. Изготовить первую партию набора вакцин в условиях промышленного производства” (1987-1990) — № 0187.0 076236;
• “Розробити і впровадити технологію виготовлення інактивованої вакцини проти класичної чуми свиней та визначити перспективу її використання в системі специфічної профілактики”) (1988-1992) — №UA01011486Р;
• “Изучить распространение в свиноводческих хозяйствах УССР вирусных гастроэнтеритов и вирусов группы СМЕДИ с использованием ИФА на основе МКА и других лабораторных методов;
• выдать рекомендации по рациональному использованию средств специфической профилактики”;
• “Изучить этиологическую структуру пневмоэнтеритов свиней в хозяйствах Украины, разработать методы диагностики и комплексную систему мероприятий по профилактике”;
• “Розробити методи діагностичного аналізу бактерійних та вірусних інфекцій, удосконалити виготовлення імуноферментних діагностиків на базі одержання хроматографічних очищених біопрепаратів”

у період 1993–2000 років:

• “Діагностика, корекція та профілактика структурних пошкоджень генетичного апарату клітин тварин, спричинених інфекційними, техногенними та екологічними факторами”.
• “Вивчити вплив патогенів на генетичний апарат клітин тварин та розробити методи корекції його пошкоджень, викликаних інфекційними, технологічними та екологічними факторами”.
• “Вивчити механізм формування клітинного імунітету тварин, обґрунтувати склад і запропонувати імуномоделюючий препарат направленої дії”.
• “Вивчити таксономію ентеровірусів і розробити систему заходів з діагностики та профілактики ентеровірусних захворювань свиней”.
• “Розробити технологію виготовлення, контролю і застосування вакцини з ентеровірусу свиней 7 серогрупи та вивчити її ефективність в умовах виробництва”.
• “Вивчити механізми стимуляції параімунних та імунних реакцій та розробити рецептуру та технологію одержання нових лікувально-профілактичних препаратів з імуномодулюючою дією для патогенетичної терапії вірусних та інших шлунково-кишкових захворювань свиней”.
• “Виготовити лабораторні та напіввиробничі зразки полівалентної (корона-ротавірусної) вакцини та випробувати її ефективність в умовах неблагополучних господарств”.
• “Підготувати та вивчити дослідну серію вакцини з ротавірусу свиней та імуногенну активність на свиноматках”.
• “Створити засоби діагностики та систему профілактики корона-, ентеро- та парвовірусних інфекцій, а також СМЕДІ у свиней”.

Лабораторією вірусології і діагностики виконані наукові державні завдання:

У період 2001–2005 роках:

• “Розробити і впровадити методи та засоби діагностики, профілактики респіраторних захворювань коней ”;
• “Вивчити розповсюдження в свинарських господарствах України корона-, ентеро-, ротавірусів з використанням методу ІФА та інших методів, видати рекомендації по раціональному використанню засобів специфічної профілактики”;
• “Розробити та впровадити засоби діагностики та профілактики гастроентеритів у свиней вірусної етіології.”

У період 2006–2011 роках:

• “Розробити нові та удосконалити методи діагностики вірусного артеріїту та грипу коней ”;
• “Вивчити закономірності перебігу респіраторних хвороб коней та розробити науково-теоретичні підходи для їх діагностики на основі сучасних біотехнологічних методів”.

У 2011 р. в результаті реорганізації структурних підрозділів Інституту було створено Відділ вірусології, завідувачем якого є доктор ветеринарних наук Клестова Зінаїда Сергіївна.

На сьогодні Відділ вірусології включає три лабораторії – лабораторію вірусних хвороб коней – завідувач, доктор ветеринарних наук Синицин Віталій Анатолійович; лабораторію вірусних хвороб свиней (до 2011 р. -лабораторія епізоотології) – завідувач, кандидат ветеринарних наук Ситюк Микола Петрович, і лабораторію противірусних препаратів – завідувач, доктор ветеринарних наук Клестова Зінаїда Сергіївна.

Лабораторія епізоотології, що з 2011 року увійшла до складу Відділу вірусології, як лабораторія вірусних хвороб свиней, була організована 15 вересня 1968 року. Першим її керівником був кандидат ветеринарних наук Г.Ф.Бондаренко – відомий науковій та практичній спільноті як фахівець з ящуру та лейкозу великої рогатої худоби.

В наступні роки лабораторією епізоотології керували: – кандидат ветеринарних наук Божко Г.К. (лютий 1975 р. – вересень 1985 р.), який самостійно та в співавторстві написав такі книги: “Організація протиепізоотичних заходів”, 1987 р., “Конский овод крупного рогатого скота”, “Бруцельоз” з П.М. Жованіком 1975 р., “Бешенство диких животных” з к.в.н. Л.П. Гришок і к.в.н. А.Ю. Синициним, 1981 р., описав п’ять хвороб у “Справочнике по болезням свиней”, 1981 р.

Тематика досліджень лабораторії була спрямована на вивчення епізоотології ящуру і сказу та удосконалення заходів профілактики і боротьби з цими інфекціями, а також розробку прогнозів зазначених захворювань. Під керівництвом к.в.н. Г.К Божка науковцями лабораторії к.в.н. Л.П. Гришок, к.в.н. В.І. Полулях, к.в.н. В.П. Бачинським, к.в.н. М.С. Причиною було вивчено епізоотологічні особливості ящуру, сказу на території України, ефективність вакцинопрофілактики при цих інфекціях, проведено картографію 3942 спалахів сказу, зареєстрованих в Україні у період 1980-1984 рр. Розроблені принципи прогнозування епізоотичних особливостей сказу, ящуру, а також рекомендації вакцинопрофілактики та їхньої ліквідації.

Наступним керівником лабораторії епізоотології був кандидат ветеринарних наук Шиков О.Т. (вересень 1985 р.- 2011 р.)

В цей період ускладнилась епізоотична ситуація в Україні щодо КЧС і сновний напрям тематики лабораторії був спрямований на вивчення епізоотології класичної чуми свиней та вдосконалення заходів з профілактики і боротьби з цим захворюванням. Був розроблений та виданий кадастр неблагополучних пунктів, зареєстрованих в Україні в період 1961-2004 рр., що містить адресні дані 775 неблагополучних пунктів з КЧС з допоміжною інформацією: метод поставленого діагнозу, кількість тварин, що захворіли, загинули та вимушено забиті, джерело збудника інфекції і захворювання, яке виникло на вакцинованому чи невакцинованому поголів”ї, метод оздоровлення. Матеріали є систематизовані за територіальним і часовим принципом. Щодо дальших перспектив боротьби з КЧС 15.12.2000 р. на базі лабораторії епізоотології Інституту ветеринарної медицини Президією НААНУ і Державним департаментом ветеринарної медицини України наказом від 15.12.2000 р. створений “Науково-діагностичний центр класичної чуми свиней”.

Основними напрямами діяльності Центру було визначено:

• розробка схем контролю, діагностики та профілактики КЧС;
• вивчення епізоотичної ситуації, прогнозування та розробка запобіжних заходів КЧС;
• системне обстеження поголів’я та лабораторні дослідження свиней промкомплексів, племінних, спеціалізованих та інших господарств, диких свиней щодо КЧС;
• клініко-епізоотичне обстеження, лабораторне дослідження сироваток крові та матеріалу у всіх випадках підозри на захворювання КЧС, розробка заходів ліквідації можливих спалахів захворювання.

В лабораторії епізоотології ІВМ НААНУ налагодили роботу з проведення діагностичних досліджень патологічного матеріалу на КЧС, який надходив з різних областей України від свійських та диких свиней з використанням методів МФА. ІФА та імунопероксидазного методу.

Досліджено ефективність орального методу імунізації лисиць проти сказу та розроблено рекомендації з профілактики, боротьби зі сказом диких тварин.

Вивчено напруженість післявакцинального імунітету проти класичної чуми свиней, хвороби Ауескі, бешихи на промислових комплексах.

Проведено випробування імуногенності трьох вакцин проти КЧС, розроблено регламент їх використання в господарствах різних категорій.

Розроблено інструкції з профілактики та боротьби з класичною чумою свиней, сказом і настанови щодо застосування вакцин проти цих захворювань.

За матеріалами, накопиченими у лабораторії, захищено 5 кандидатських дисертацій.

Лабораторія епізоотології виконала державні наукові завдання:

у період 1977-2000 років:

• “Розробити систему контролю, діагностики, прогнозування та профілактики класичної чуми свиней”, (2000 р.);
• ”Вивчити епізоотологоію класичної чуми свиней та розробити кадастр неблагополучних пунктів цього захворювання на території України за період (1981-1998 рр.) ”;
• ”Розробити та видати Мінсільгоспу СРСР короткостроковий та довгостроковий прогнози по ящуру, а також програму боротьби з цією інфекцією на 12 п’ятирічку” (1986 р);
• ”Розробити довгостроковий прогноз епізоотологічної ситуації та програму боротьби зі сказом тварин на 1986-1990 рр.”;
• ”Розробити методи профілактики сказу диких тварин, дати порівняльну оцінку ефективності парентерального та ентерального методів імунізації лисиць вакцинами проти сказу,” видати Мінсільгоспу СРСР відповідні рекомендації, (1983 р);
• ”Вивчити крайову епізоотологію сказу, ефективність вакцинопрофілактики при цьому захворюванні та розробити методи його прогнозування на території Української РСР” (1980 р.);
• ”Вивчити крайову епізоотологію ящуру, вдосконалити заходи прогнозування цього захворювання в Українській РСР” (1980 р.);
• “Розробити заходи щодо створення в країні стійкого благополуччя по ящуру”.
• “Встановити причини виникнення та особливості протікання ящуру в різних зонах країни” (1977 р.).

Розробки, пропозиції лабораторії епізоотології для практики:

• “Рекомендации по профилактике и ликвидации заболевания свиней ящуром на свиноводческих комплексах и в других хозяйствах по производству свинины”, затверджені Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 5.111984г. №116-7;
• “Прогноз эпизоотической обстановки по ящуру в Украинской ССР и рекомендации по вакцинопрофилактике на 1984 г.”, затверджені 3.08.1983 г. ГУВ МСХ УССР;
• “Прогноз эпизоотической обстановки по ящуру в Украинской ССР и рекомендации по вакцинопрофилактике на 1985 г.”, затверджені 5.09.1984 г. ГУВ МСХ УССР;
• “Долгосрочный прогноз эпизоотической обстановки по ящуру в Украинской ССР на двенадцатую пятилетку и рекомендации по вакцинопрофилактике,”затверджені 19.12.1985 г. ГУВ МСХ УССР;
• “Устройство для фиксации мелких лабораторных животных и способ его осуществления” є рацпропозицією від 10.01.1986 г.;

Для пропаганди знань з ящуру та заходах боротьби з ним виданий масовим тиражем плакат “Ящур” (Київ: Урожай, 1986).

З листопада 2010 року лабораторію епізоотології ІВМ очолив кандидат ветеринарних наук Ситюк М.П. Основним напрямом науково-дослідних робіт лабораторії було розроблення комплексної системи моніторингу, контролю та запобігання особливо небезпечних хвороб свиней на території України.

На теперішній час у Відділі вірусології ІВМ НААН України проводяться дослідження за державними замовленнями з трьох науково-дослідних завдань:

на період 2011–2015 років:

• “Вивчити імунобіологічні властивості і екологію збудників вірусних респіраторних хвороб коней, розробити сучасні засоби їх діагностики та профілактики” (2011-2015)
• “Вивчити механізми антивірусної дії у похідних порфіринів, індолів, ізонікотинової кислоти, нуклеозидів та їх комбінацій” (2011-2015);
• „Розробити комплексну систему моніторингу, контролю та запобігання особливо небезпечних хвороб свиней на території України” підетап „Моніторинг диких кабанів відносно поширених вірусних хвороб свиней” (2011-2013).

Підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації

У Відділі вірусології ІВМ станом на 1.12.2011 року (за період існування з 1977 року) були підготовлені та захищені 4 докторські та 19 кандидатських дисертацій:

Докторські дисертації:

• Анатолій Павлович Старчеус – „Лабораторна діагностика вірусних гастроентеритів свиней”(16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія і мікологія”, 1989). Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, професор Собко Анатолій Іванович.
• Віктор Андрійович Прискока — „Ротавирусная и смешанные инфекции свиней” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія і мікологія”, 1989). Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААНН, професор Собко Анатолій Іванович.
• Віталій Анатолійович Синицин — „Розробка і виготовлення діагностикумів для імуноферментного аналізу при класичній чумі свиней, хворобі Ауескі, Тешена, бешисі, лейкозі великої рогатої худоби, трихінельозі свиней та практичне їх застосування (теоретичне обгрунтування, впровадження)” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія, 2003 р.). Науковий консультант – доктор ветеринарних наук, академік УААН, професор Завірюха Анатолій Іванович.
• Зінаїда Сергіївна Клестова – „Теоретичне та експериментальне обгрунтування контролю геному клітин при вірусних інфекціях тварин та в процесі розробки засобів їх специфічної профілактики” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія, 2006 р.). Наукові консультанти – доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН і ВАСГНІЛ Собко Анатолій Іванович, доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Фукс Поліна Павлівна.

Кандидатські дисертації:

— Субаєв Г.Х. – Распространение и клинико-эпизоотологическая характеристика лейкоза крупного рогатого скота в Украинской ССР” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія, 1969). Науковий керівник – доктор ветеринарних наук Коротич Олексій Степанович.

— Валентина Іванівна Полулях – „Материалы изучения эпизоотии ящура на Украине в период за 1952–1973 годы” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія, 1978). Наукові керівники – доктор ветеринарних наук Андреєв Євгеній Васильович і кандидат ветеринарних наук Бондаренко Григорій Федорович.

— Людмила Павлівна Гришок – „Эпизоотологическая характеристика бешенства в Украинской ССР» (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія, 1978). Науковий керівник – доктор ветеринарних наук Коротич Олексій Степанович.

— Умар Альфарух Идрисс — „Идентификация вирусов, выделенных от больных гастроэнтеритами свиней” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія і мікологія, 1982). Науковий керівник – член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор, Собко Анатолій Іванович.

— Федір Серафимович Вабішевич — „Выделение и идентификация вирусов, вызывающие массовые диареи у свиней в специализированных хозяйствах” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія та мікологія, 1986). Науковий керівник член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор, Собко Анатолій Іванович.

— Оксана Федорівна Блоцька — „Реакція РТЗК для діагностики ентеровірусного гастроентериту свиней” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія і імунологія, 1988). Науковий керівник – член кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор Собко Анатолій Іванович.

— Ольга Євгенівна Краснобаєва — „Парвовирусная инфекция свиней в хозяйствах Украины” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія і імунологія, 1989). Науковий керівник — доктор ветеринарних наук Старчеус Анатолій Павлович.

— Микола Степанович Причина — „Групповой иммунитет и эффективность противоэпизоотических мероприятий при ящуре» (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія і мікологія, 1989). Науковий керівник – доктор біологічних наук, доктор ветеринарних наук, професор, член кореспондент ВАСГНІЛ Онуфрієв В.П.

— Віталій Анатолійович Синицин — „Імуноферментний аналіз при трансмісивному гастроентериті свиней” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія і імунологія, 1989). Науковий керівник – член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор Собко Анатолій Іванович.

— Зінаїда Сергіївна Клестова — „Биологические свойства вируса трансмиссивного гастроэнтерита свиней и его влияние на хромосомы клеток животных” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія і імунологія, 1990). Науковий керівник –член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор, Собко Анатолій Іванович.

— Булангер Лимончи Андрес Авелино — „Твердофазная иммуноэлектронная микроскопия для выявления вируса трансмиссивного гастроеэтерита свиней” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія і імунологія, 1992). Наукові керівники – член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор, Собко Анатолій Іванович та кандидат біологічних наук Олексієнко Іван Прокопович.

— Валентина Петрівна Остапенко — „Поствакцинальний імунітет протиентеровірусного гастроентериту у свиней різного віку” (16.00.03 –ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, імунологія і мікологія”, 1995). Наукові керівники: член-кореспондент ВАСГНІЛ та УААН, доктор ветеринарних наук, професор, Собко Анатолій Іванович та кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Тацька Валентина Никифорівна.

— Василь Володимирович Гусаков — „Вдосконалення лабораторної діагностики грипу коней в реакції гальмування гемаглютинації (РГГА), 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія, 2000). Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор Старчеус Анатолій Павлович.

— Руслан Анатолійович Голубець — „Зміни метаболічного профілю крові і окремих ділянок ДНК лімфоцитів великої рогатої худоби при лейкозі” (03.00.04 – біохімія, 2003). Науковий керівник: кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Клестова Зінаїда Сергіївна.

— Наталія Миколаївна Матвієнко — „Біологічні властивості та індикація вірусу інфекційної анемії коней” (03.00.05 – вірусологія, 2002) Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор Старчеус Анатолій Павлович.

— Микола Петрович Ситюк — „Визначення оптимальних строків вакцинації поросят проти класичної чуми свиней, одержаних від імунних свиноматок” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія, 2004). Науковий керівник: кандидат ветеринарних наук Шиков Олександр Тихонович.

— Людмила Володимирівна Бездітко — „Шлунково-кишкові інфекції телят у господарствах, неблагополучних щодо лейкозу великої рогатої худоби: етіологія, патогенез, терапія»(16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія, 2010). Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Клестова Зінаїда Сергіївна.

— Павло Юлійович Грубіч — „Розробка засобів діагностики та серологічний моніторинг ринопневмонії коней в Україні” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія, 2010). Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Синицин Віталій Анатолійович.

— Влада В’ячеславівна Кулікова — „Експериментальне обґрунтування ідентифікації збудника вірусного артеріїту коней за полімеразної ланцюгової реакції” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія, 2011). Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Синицин Віталій Анатолійович.

— Ольга Степанівна Зоз — „Антивірусна дія хімічних сполук на моделі герпесвірусу коней 1 типу” (16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія, 2011). Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Клестова З.С.

Найвагоміші розробки, впроваджені у ветеринарну практику:

АВТОРСКИЕ СВИДЕТЕЛЬСТВА, ПАТЕНТЫ

1980

А.С. 815991 СССР, МКИ А 61 К 35/78 С 12 N 7/00. Адьювант для биопрепаратов / Гусев А.А., Муравьев В.К., Онуфриев В.П., СОБКО

А.И., Лобанова С.Б., Швецова Ю.Ф.; Зарегистр. 21.11.80.

1981

А.С. 852210 СССР, МКИ А 01 С 3/02 Способ хранения навоза /СОБКОА.И., Оробинский И.И. (СССР). -2877391/30-15; Заявлено 21.12.79; опубл. 07.04.81, Бюл. 29.

Удостоверение на рацпредложение № 652 от 03.08.81. Иммуноглобулин неспецифический из крови крупного рогатого скота и свиней / СОБКО А.И., Муравьев В.К., Шинкарев Ф.С.; Зарегистр. 03.08.81.

1982

А.С. 926805 СССР, МКИ А 61 К 31/73. Адьювант / Муравьев В.К., Богомаз В.И., СОБКО А.И., Чуйко А.А., Воронин Е.Ф., Огенко В.М. (СССР). — 3002587/30-15; Заявлено 10.11.80; зарегистр. 07.01.82.

1983

А.С. 1027868 СССР, МКИ А 61 К 47/00; С 12 N 7/00 Адьювант / Муравьев В.К., Богомаз В.И., СОБКО А.И., Чубко А.А., Воронин Е.Ф., Огенко В.М. (СССР). — 3244812/30-15; Заявлено 05.02.81; зарегистр. 05.03.83.

А.С. 1025020 СССР, МКИ А 61 К 39/00; С 12 N 7/00 Штамм Enterovirus suis —

З УНИВИ, используемый для изготовления вирусвакцины против

энтеровирусного гастроэнтерита и диагностических препаратов для реакции

нейтрализации / СОБКО А.И., Вабищевич Ф.с, Старчеус А.П., Тацкая В.Н.

(СССР). — 3395276/ 30-15; Заявлено 10.02.82; зарегистр. 22.02.83.

А.С. 1067820 СССР, МКИ С 12 N 9/00. Способ выращивания вирусов / А.И.

СОБКО, Г.Х. Субаев (СССР) . — 3315276/30-15; Заявлено 06.07.81; зарегистр.

15.09.83 .

34

А.С. 1086809 СССР, МКИ С 12 N 7/00, А 61 К 9/12 Способ диагностики

энтеровирусного гастроэнтерита свиней / СОБКО А.И., Старчеус А.П.,

Прискока В.А., Блоцкая О.Ф., Полулях В.И., Сидоров И.В. (СССР). —

3483612/30-15; Заявлено 17.08.82; зарегистр. 15.12.83.

А.С. 1080477 СССР, МКИ 3 С 12 N 7/00. Способ приготовления антигена для

диагностики энтеро- и коронавирусных гастроэнтеритов свиней в реакции

длительного связывания комплемента / СОБКО А.И., Старчеус А.П.,

Прискока В.А., Блоцкая О.Ф. (СССР). — 3455184/30-15; Заявлено 22.04.82;

зарегистр. 15.11.83.

1984

А.С. 1102098 СССР, МКИ А 61 К 9/50. Способ получения вакцинного

препарата для перорального введения /А. П. Лазарев, А.И. СОБКО, А.В.

Макаренко, В.Г. Звозчик, В.П. Рыженко, А-р.А. Кучерявенко, А-Й.А.

Кучерявенко (СССР). — 3507692/30-15; Заявлено 29.10.82; зарегистр. 07.03.84.

А.С. 1124589 СССР, МКИ С 12 N 7/00. Способ получения ротавируса /

СОБКО А.И., Купчинский Л.Г. (СССР). — 3632009/30-15; Заявлено 18.05.83;

зарегистр. 15.07.84.

1985

А.С. 1156291 СССР, МКИ А 61 К 9/52. Способ получения препарата для

перорального введения / Лазарев А.П., СОБКО А.И., Мартинек К., Левашов

А.В., Березин И.В., Кучерявенко А.А. (СССР). — 3654607/30-15; Заявлено

21.10.83; зарегистр. 15.01.85.

А.С. 1172108 СССР, МКИ А 61 К 9/52. Способ получения препарата для

перорального введения / СОБКО А.И., Лазарев А.П., Мартинек К., Левашов

А.В., Березин И.В., Кучерявенко А.А., Карась О.Я., Волынец А.А.,

Макаренко А.В. (СССР). — 3654605/30-15; Заявлено 21.10.83; зарегистр.

08.04.85.

А.С. 1182708 СССР, МКИ А 61 К 9/52. Способ получения препарата для

перорального введения / СОБКО А.И., Лазарев А.П., Мартинек К., Левашов__

А.В., Березин И.В., Кучерявенко А.А., Волынец А.А., КарасьО.Я.,

СпивакН.Я. (СССР). -3654602/30-15; Заявлено 21.10.83; зарегистр. 01.06.85.

А.С. 1223454 СССР, МКИ 4 А 61 К 9/52. Способ получения препарата для

перорального введения / Лазарев А.П., Мартинек К., СОБКО А.И.,

Кучерявенко А.А. (СССР). -3654606/30-15; Заявлено 21.10.83; зарегистр.

08.12.85.

А.С. 1223632 СССР, МКИ 4 С 12 N 11/00. Способ получении

иммобилизированных препаратов / Лазарев А.П., СОБКО А И , Левашов

А.В., Мартинек К., Березин И.В. (СССР). — 3654896/28-14; Заявлено 21.10.83;

зарегистр. 08.12.85.

1987

Удостоверение на рационализаторское предложение № 439-11/2113-565.

Способ повышения специфической активности диагностических сывороток с

помощью кремнеземов / СОБКО А.И., Старчеус А.П., Богомаз В.И., Чуйко

А.А., Огенко В.М., Вабищевич Ф.С., Устименко Н.А.; Зарегистр. 15.01.87.

А.С. 1309365 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/12. Способ выделения вирусных частиц

/ СОБКО А.И., Прискока В.А. (СССР). — 3779177/ 28-14; Заявлено 09.08.84;

зарегистр. 08.01.87.

А.С. 1349045 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/225. Способ получения диагностической

противовирусной иммунной сыворотки / СОБКО А.И., Старчеус А.П., Чуйко

А.А., Ликалов В.К., Богомаз В.И., Загородный М.В., Огенко В.М., Химич Г.Ф.,

Вабищевич Ф.С. (СССР). — 3834418/28-13; Заявлено 03.01.85; зарегистр.

01.07.87.

А.С. 1356290 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/225. Способ получения вакцины против

ротавирусного гастроэнтерита свиней / Кучерявенко А.А., СОБКО А.И.,

Кучерявенко А.А., Лазарев А.П. (СССР). — 3959833/30-13; Заявлено 01.10.85;

заригистр. 01.08.87.

А.С. 1361765 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/39. Адьювант / СОБКО А.И., Тацкая

В.Н., Квачев В.Г., Резник СР. (СССР). — 4060970/30-13; Заявлено 25.02.86;

зарегистр. 22.08.87.

36

А.С. 1387407 СССР, МКИ 4 С 12 N 7/00. Способ культивирования энтеро- и

короновирусов / СОБКО А.И., Прискока В.А., Борисевич Б.Б., Манзий К.В.

(СССР). — 4143774/30-13; Заявлено 24.06.86; зарегистр. 08.12.87.

А.С. 1361764 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/225. Способ получения вакцины против

коронавирусного гастроэнтерита свиней / Кучерявенко А.А., СОБКО А.И.,

Кучерявенко А.А., Лазарев А.П. (СССР). — 3959236/30-13; Заявлено 01.10.85;

зарегистр. 22.08.87.

1988

А.С. 1399944 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/42. Способ получения антительного

препарата — диагностикума / СОБКО А.И., Старчеус А.П., Чуйко А.А.,

Пикапов В.Н., Богомаз В.Г., Огенко В.М. (СССР). -4129857/30-13; Заявлено

01.07.86; зарегистр. 01.02.88.

А.С. 1405149 СССР, МКИ 4 А 61 К 39/42. Способ получения антигенного и

антительного диагностикумов трансмиссивного гастроэнтерита свиней /

СОБКО А.И., Старчеус А.П., Коликов В.М., Молодкин В.М., Синицын В.А.,

Вострюхина О.А., Вовк М.П. (СССР). — 4150259/30-13; Заявлено 01.07.86;

зарегистр. 22.02.88. А.С. 1398131 СССР. А.С. 1422427 СССР. Способ

получения ассоциированной вакцины против корона-, рота- и

энтеровирусного гастроэнтерита свиней / Кучерявенко А.А., СОБКО А.И.,

Кучерявенко А.А., Лазарев А.П. (СССР). — 3961858/30-13; Заявлено 01.10.85;

зарегистр. 08.05.88.

А.С. 1447326 СССР, МКИ 4 А 01 К 1/03. Устройство для кормления

гнотобиотических животных/ СОБКО А.И., Шаблий В.Я., Овчинников И.И.,

Носов В.А., Павлов Е.Г. (СССР). — 4283958/30-16; Заявлено 15.06.87; опубл.

30.12.88. Бюл. 48.

А.С. 1466211 СССР, МКИ А 61 К 31/415 1 — (б1 — Окси — 21 -оксагексил) — 2 —

трифторметилтиометилбензамидазол, обладающий активностью против

вируса трансмиссивного гастроэнтерита свиней / Яворский А.Э., Богомаз И.В.,

СОБКО А.И., Тацкая В.Н., Квачев В.Г., Флорентьев В.Л.; Зарегистр. 15.11.88.

1989

A.C. 1552421 СССР, МКИ 5 А 61 К 39/39, 39/125. Способ стимуляции

иммунологического статуса животных и иммунного ответа на антигены /

СОБКО А.И., Тацкая В.Н., Квачев В.Г. (СССР). — 4456171/30-13; Заявлено

13.07.88; зарегистр. 22.11.89.

1990

А.С. 1575713 СССР, МКИ 5 G 01 N 33/53. Способ оценки

иммунологического статуса животных /ВТ. Квачев, А.И. СОБКО, Э.И. Злищева,

А.Я. Шурыгин, Ж.Г. Расулов (СССР). -4453792/30-13; Заявлено 05.07.88;

зарегистр. 01.03.90.

1991

А.С. 1699049 СССР. Способ получения интерферона / Спивак Н.Я., Кишко Я.Г.,

СОБКО А.И., Карась О.Я., Иваненко В.К., Гапова Л.А., Лазарев А.П.,

Кучерявенко А.А., Романов Н.Н. (СССР). — 4695444; Заявлено 18.05.89;

зарегистр. 15.10.91.

А.С. 1697317 СССР, МКИ 5 А 61 К 37/66. Способ получения препарата

интерферона / СОБКО А.И., Карась О.Я., Спивак Н.Я., Лазарев А.П.,

Кучерявенко А.А., Гюллинг Э.В., Романов Н.Н. (СССР). — 3749272/15; Заявлено

06.03.84; зарегистр. 08.10.91.

1994

Патент 2419 Україна, МКИ 5 G 01 N 83/53. Спосіб оцінки імунологічного

статусу тварин / В.Г. Квачов, А.І. СОБКО, ЕЛ. Зліщева, О.Я. Шуригін, Ж.Г.

Расулов (Україна). — 4453792/SU; Заявлено 28.02.94; опубл. 26.12.94, Бюл. 5-

1.

Патент 2421 Україна, МКИ А 61 К 39/39. Ад’ювант/ А.І. СОБКО, В.Н.Тацька,

В.Г.Квачов, С.Р.Резнік(Україна). — 4060970/SU; Заявлено 15.02.94; опубл.

26.12.94, Бюл. 5-1.

Патент 2417 Україна, МКИ 5 А 61 К 39/39, А 61 К 39/125. Спосіб стимуляції

імунологічного статусу тварин та імунної відповіді на антиген /А.І.СОБКО,

В.Н.Тацька, В.Г.Квачов (Україна). — 4456171/ SU; Заявлено 15.02.94; опубл.

26.12.94, Бюл. 5-1.

Патент 2493 Україна, МКИ А 61 К 39/00, С 12 N 7 00. Штам Enterovirus suis —

З УНІВІ, який використовується для виготовлення вірусвакцини проти

ентеровірусного гастроентериту свиней та діагностичних препаратів для

реакції нейтралізації / А.І.СОБКО, В.Н.Тацька, Ф.С.Вабищевич, А.П.Старчеус

(Україна). — 3395276/SU; Заявлено 28.02.94; опубл. 26.12.94, Бюл. 5-1.

1997

Патент 20500 Україна, МКИ 5 А 61 К 35/00. Спосіб інактивації вірусів / З.С.Клестова, А.І.СОБКО, В.П.Риженко (Україна). — 95052507; Заявлено 25.05.95; зареєстр. 15.07.97.

Патент 20529 Україна, МКИ 6 С 12 N 15/00. Спосіб одержання експрес-моделі по випробовуванню антимутагенних препаратів при вірусних пошкодженнях геномів клітин свиней / З.С.Клестова, А.І.СОБКО, В.П.Риженко (Україна). — 95073164/ SU; Заявлено 06.07.95; зареєстр. 15.07.97.

• „Методичні рекомендації з виявлення та попередження контамінації мікоплазмами і вірусами клітинних культур” (К.,1984).
• „Спосіб діагностики ентеровірусного гастроентериту свиней” – А.с. №108030 9 (1983).
• „Спосіб приготування антигену для діагностики ентеро- і коронавірусних гастроентеритів свиней в реакції довготривалого зв”язування комплементу” – А.с. №1080477 (1983).
• „Спосіб виділення вірусних частинок” – А.с. №1309365 (1987).
• „Спосіб підготовки антигенів і сироваток для комплексної діагностики вірусних гастроентеритів свиней в реакції нейтралізації” (1987).
• „Спосіб отримання діагностичної імунної сироватки проти вірусу трансмісивного гастроентериту свиней” – А.с. №132602 (1987).
• “Методические рекомендации по постановке реакции длительного связывания комплемента для выявления и идентификации энтеровирусов свиней” М.,1987).
• “Рекомендации по отбору, пересылке и хранению патологического материала для диагностики вирусных гастроэнтеритов свиней” (К.,1987).
• „Методические рекомендации по определению антигенного родства, различий и доминантности вирусов в серологических реакциях” (К.,1987).
• „Методические рекомендации по культивированию перевиваемых линий культур клеток СПЕВ-М, ПСП, КЩС, КТП” (К., 1987).
• „Методические рекомендации по диагностике, мерам борьбы и профилактике смешанных (корона-, рота- и энтеровирусных) инфекций свиней” (К.,1988).
• „Спосіб культивування ентеро- і коронавірусів” – А.с. №1387407 (1988).
• НТД на „Набір діагностиків трансмісивного гастроентериту свиней в реакції нейтралізації” ТУУ 46.1526-94.
• НТД на „Набір діагностиків ентеровірусного гастроентериту свиней в реакції нейтралізації” ТУУ 46 1525-94.
• НТД на “Набір діагностиків ентеровірусного гастроентериту свиней в реакції тривалого зв”язування комплементу (РТЗК)” ТУУ 46,15
• НТД на “Комплемент сухий для реакції зв”язування комплементу (РЗК) ТУУ 46,15.27-94.
• НТД “Сироватка гемолітична для реакції зв”язування комплементу (РЗК). ТУУ 46.15.24-94.
• „НТД „Вірусвакцина проти трансмісивного гастроентериту свиней із штаму П 1439/81” ліофілізована ТУУ 10.07.124-89.
• „НТД„Вірусвакцина проти ентеровірусного гастроентериту свиней із штаму УНІВІ (6-а серогрупа)” ТУУ 46.15.077-95.
• „НТД „Вірусвакцина проти ентеровірусного гастроентериту свиней із штаму П15/91” (7-а серогрупа) ТУУ 19024865.003-93.
• „НТД „Вірусвакцина проти ентеровірусного гастроентериту свиней із штаму В 386/79” (8 серогрупа) ТУУ 46.15.078-95.
• НТД „Вірусвакцина ліофілізована із штаму „К” проти рота вірусної хвороби свиней для парентерального застосування” ТУУ 1902.48.65.004-93.
• НТД “Набір для діагностики грипу коней в реакції гальмування гемаглютинації (РГГА)” ТУУ 46.15.372-99.
• Методичні рекомендації по проведенню діагностичних досліджень на грип коней за допомогою модифікованої РГГА (1996р).
• „Спосіб зниження інфекційних властивостей герпесвірусу коней”-Пат. №54630 (2010).
• „Штам Enterovirus suis” – А.с. №1025020 (1982).
• „Спосіб отримання ротавірусу” –А.с. №1124589 (1983).
• „Набір діагностиків ринопневмонії коней для реакції нейтралізації” ТУУ 24.4-055108.30-078:2006.
• „Набір діагностиків вірусного артеріїту коней для реакції нейтралізації ТУ У 24.4-0551083-077:2006
• „Набір діагностиків класичної чуми свиней для ІФА. ТУ У 46.15.045-94.
• „Набір діагностиків бешихи свиней для імуноферментного аналізу” ТУ У 46.15.046-94.
• „Набір діагностиків трихінельозу для імуноферментного аналізу. ТУ У 46.15.235-97.
• „Набір діагностиків трансмісивного гастроентериту свиней для імуноферментного аналізу. ТУУ 46.15.200-97.
• „Набір діагностиків ентеровірусного гастроентериту свиней та хвороби Тешена для імуноферментного аналізу. ТУУ 46.15.044-94.
• „Набір діагностиків вірусного артеріїту коней для імуноферментного аналізу. ТУ У 24.4-05510830-081:2006.
• „Набір діагностиків грипу коней для імуноферментного аналізу. ТУ У 24.4-05510830-080:2006.
• Тест-система імуноферментна „Діа-ВLV-Ab” ТУ У 24.4-242651866-723-2004 (у співавторстві із співробітниками лабораторії молекулярної біології).
• Тест-система „EHV1-ПЛР-ТЕСТ” для виявлення ДНК герпесвірусу коней 1 типу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) ТУ У 24.2-05510830-073:2006 (у співавторстві із співробітниками лабораторії молекулярної біології).
• (Тест-система „EAV-3Т-ПЛР-ТЕСТ” для виявлення РНК вірусу артеріїту коней методом зворотньо-транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції (ЗТ-ПЛР) ТУ У 24.2-05510830-069:2006 (у співавторстві із співробітниками лабораторії молекулярної біології).
• „Методичні рекомендації по застосуванню мікрометоду реакції нейтралізації в культурі клітин та реакції дифузної преципітації в агаровому гелі для виявлення антитіл до вірусу ринопневмонії коней” (2009).
• ДСТУ „Ветеринарна медицина. Метод лабораторної діагностики ринопневмонії коней” (2009).
• „Методика постановки реакції для індикації антигену вірусу ІНАН” (2001).
• “Методичні вказівки з виявлення, обліку аберації хромосом клітин свиней при вірусних інфекціях”(2005).
• “Методичні рекомендації з визначення та контролю антивірусних властивостей речовин in vitro” (2010).
• „Прискорений спосіб діагностики КЧС з використанням кролячого антисвинячого імуноглобуліну, міченого пероксидазою хріну” – Патент України № 58868 (2003).
• „Тест-система на основі мікрометоду реакції нейтралізації для діагностики ринопневмонії коней” — Патент України №25282 (2007).
• “Тест-система на основі імуноферментного аналізу для прижиттєвої діагностики трихінельозу”.
• “Експрес-спосіб ІФА для виявлення специфічних антитіл у сироватці крові до вірусу хвороби Тешена” .
• “Спосіб виявлення специфічних антитіл до вірусу лейкозу великої рогатої худоби методом ІФА”.
• „Тест-система на основі мікрометоду реакції нейтралізації для діагностики артеріїту коней”.
• “Спосіб біохімічної оцінки рівня імунних антитіл в організмі інфікованих тварин”.
• “Спосіб біохімічної оцінки ступеню токсичності дезінфікуючого препарату за рівнем МСМ в сироватці і крові” та інші.

Історична хроніка

(лабораторна робота, будівництво нового корпусу, робочі зустрічі)

КЕРІВНИКИ ІНСТИТУТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ В РІЗНІ РОКИ

Першим його директором було призначено член-кореспондента ВАСГНІЛ і УААН, Заслуженого діяча науки і техніки України, професора, доктора ветеринарних наук АНАТОЛІЯ ІВАНОВИЧА СОБКА , який понад 20 років очолював Інститут і був керівником лабораторії вірусології (1977-1997 рр.)

З 1997 по 2011 рік директором був член-кореспондент НААН України, кандидат ветеринарних наук ОБРАЖЕЙ АНАТОЛІЙ ФЕДОРОВИЧ.

У 2012 року директором інституту було призначено доктора ветеринарних наук, старшого  наукового співробітника НИЧИКА СЕРГІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА.

В різні роки в Інституті ветеринарної медицини працювали такі вчені: к.вет.н. Атражева Т.Ф.; к.вет.н. Божко Г.К. ; к.вет.н. Вабіщевич Ф.С.; д.вет.н., проф.., Волинець Л.К.; к.вет.н. Гришок Л.П.; к.вет.н. Главацький В.П.; к.вет.н. Жуковський А.М.; академік НААН, д.вет.н.,проф.. Завірюха А.І.; к.вет.н. Звозчик В.Г.; к.вет.н. Карась О.Я.; к.м.н. Квачов В.Г.; к.вет.н. Колос Ю.О.; к.вет.н. Корзуненко О.Ф.; к.б.н. Кучерявенко О.О., к.м.н. Купчинский Л.Г.; д.б.н.Лазарев А.П.; к.вет.н. Муляр М.А.; к.вет.н. Муравйов В.К.; к.вет.н. Настенко В.Д.; к.вет.н. Носов В.А.; к.вет.н. Наумова Н.А.; д.вет.н. Оксамитний М.К.; д.б.н. Остапець М.Г.; к.вет.н. Павлов Є.Г.; д.вет.н., проф. Погребняк Л.І.; к.вет.н. Полулях В.І.; д.вет.н. Прискова В.А.; к.вет.н. Синицин А.Ю.; к.вет.н. Собко Ю.А.; к.б.н. Сокирко Т.О.; д.вет.н., проф. Старчеус А.П.; к.вет.н. Степанок О.П.; к.вет.н. Субаєв Г.Х.; к.хім.н. Таірова Т.М.; к.м.н. Тацька В.Н.; к.вет.н. Троценко Б.Л.; д.б.н.,проф. Шаблій В.Я.; к.вет.н. Шиков О.Т.; д.вет.н., проф. Ященко М.Ф. та інші.